В Україні діють такі нормативні акти у сфері поводження з відходами:
Закон України «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-IX (далі — Закон № 2320);
ДСанПіН 2.2.7.029-99«Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення»;
Порядок подання декларації про відходи визначає постанова КМУ від 07.05.2022 № 556 (далі — Порядок № 556);
Постанова КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 556» від 19.08.2023№ 876.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону № 2320, декларація про відходи — це документ, який подають утворювачі відходів у разі, якщо їх діяльність призводить до утворення небезпечних відходів, або річний обсяг утворення відходів, що не є небезпечними, перевищує 50 тон.
Врахуйте термінологію:
відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення, та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видален;
поводження з відходами — дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;
небезпечні відходи — це відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини та вимагають спеціальних методів і засобів поводження з ними;
заявник — суб’єкт господарювання у сфері поводження з відходами, діяльність якого призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць та який подає щороку декларацію про відходи через Єдиний державний вебпортал електронних послуг;
реєстр декларацій про відходи (далі — Реєстр) — це електронна база даних, яка забезпечує збирання, накопичення, облік інформації щодо поданих декларацій про відходи.
Декларація про відходи — це форма звітності, яку щороку подають медзаклади, якщо унаслідок їх діяльності утворюються відходи, для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць (пункт 2 Порядку № 556).
Коли подавати декларацію про відходи: дата
Декларацію про відходи слід подавати один раз на рік до 20 лютого року, що настає за звітним, в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг шляхом заповнення відповідної форми.
Декларацію про відходи подає медичне підприємство, що пройшло автентифікацію з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги», або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначного встановлення особи.
Дар'я Михайлова головний редактор журналу «Управління закладом охорони здоров’я»
У новому році перегляньте розмір зарплат працівників, надавайте відпустки і проводьте медичні огляди за новими правилами. Очікуйте змін у системі безперервного професійного розвитку та формуванні госпітальних округів
Увага! Заявник не може подати декларацію, якщо вона заповнена не у повному обсязі
Відомості, які зазначаються медичним закладом під час формування декларації, підлягають аналізу на їх повноту, відповідність формату, логічність та достовірність.
Відомості, які зазначають під час заповнення форми декларації, автоматично перевіряються на їх достовірність шляхом порівняння, встановлення відповідності та підтвердження поданих/внесених відомостей із даними, що надходять у порядку інформаційної взаємодії Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та/або Єдиної екологічної платформи «ЕкоСистема» (далі ЕкоCистема) з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до Порядку організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 10.05.2018 № 357.
Під час автоматичного внесення декларації до реєстру засобами ЕкоСистеми на неї накладається кваліфікована електронна печатка Міндовкілля.
Інформування заявника про внесення декларації до реєстру здійснюється шляхом надсилання повідомлення програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Стаття 7 Закону № 2320 зазначає два класи відходів:
1) небезпечні відходи;
2) відходи, що не є небезпечними.
Класифікація здійснюється відповідно до Національного переліку відходів і Порядку класифікації відходів з урахуванням Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними.
Зміна класу небезпечних відходів не повинна досягатися шляхом розбавлення або змішування відходів для зниження початкової концентрації небезпечних речовин до рівня, що є нижчим за порогові значення, для визначення відходів небезпечними.
Національний перелік відходів і Порядок класифікації відходів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Національний перелік відходів підлягає перегляду кожні три роки.
Державні санітарно-протиепідемічні правила і норми щодо поводження з медичними відходами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.06.2015 № 325, всі відходи за ступенем впливу шкідливих речовин на організм людини поділяють на класи небезпеки, що відповідають таким категоріям медичних відходів:
I клас (надзвичайно небезпечні) — категорія С (токсикологічно небезпечні медичні відходи), категорія D (радіологічно небезпечні медичні відходи);
II клас (високо небезпечні) — категорія С (токсикологічно небезпечні медичні відходи);
III клас (помірно небезпечні) — категорія В (епідемічно небезпечні медичні відходи);
IV клас (мало небезпечні) — категорія А (епідемічно безпечні медичні відходи)ю
Класифікація медичних відходів
Категорія
Клас небезпеки
Безпечність
Відходи
A
IV
Безпечні відходи
Харчові відходи
Первинна упаковка лікарських засобів
Побутові відходи, які не мали контакту з біологічними рідинами
Великогабаритні побутові відходи, що мали контакт із біологічними рідинами, після очищення і дезінфекції
B
ІІІ
Помірно небезпечні
Епідемічно (інфекційно) небезпечні
Використані небезпечно гострі предмети і медичні вироби, забруднені біологічними рідинами:
голки
шприци з одягненою голкою
скальпелі та їхні леза
битий скляний посуд
внутрішньовенні катетери
ланцети для забору крові
Імунобіологічні лікарські засоби з цілою первинною упаковкою:
із закінченим строком придатності
із візуально зміненими характеристиками (осад, сторонні домішки, зміна кольору і прозорості)
які зберігали із порушенням холодового ланцюга
Медичні вироби і предмети, забруднені імунобіологічними лікарськими засобами, кров’ю та/або іншими біологічними рідинами:
кисневі маски
шприци без надітої голки
ЗІЗ
Органні відходи та інфіковані експериментальні тварини:
тканини
органи
частини тіла
плацента
ембріони
Відходи медичних лабораторій:
мікробіологічні культури і штами, що містять штучно вирощені живі збудники хвороб
живі вакцини, непридатні до використання
лабораторні чашки та обладнання для їхнього перенесення
залишки живильних середовищ, інокуляції, змішування мікробіологічних культур збудників інфекційних хвороб
Препарати крові та біологічні рідини, зокрема рідкі біологічні відходи віваріїв, отримані від хворих на особливо небезпечні або небезпечні інфекційні хвороби
C
ІІ
Високо небезпечні
Токсикологічно небезпечні
Відходи, забруднені цитостатиками і генотоксичними лікарськими та діагностичними засобами
Матеріали, що утворюються внаслідок використання радіоізотопів у медичних та/або наукових цілях та перевищують допустимі рівні, встановлені нормами радіаційної безпеки
Показник загального утворення відходів: як розрахувати
Перше, що має з’ясувати керівник закладу охорони здоров’я, аби скласти звітність щодо поводження з відходами, — показник загального утворення відходів (далі — Пзув).
В залежності від ступеня шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини визначається Пзув, який розраховується за формулою:
Пзув=5000хМ1+500хМ2+50хМ3+1хМ4
де Пзув — показник загального утворення відходів у закладі (за рік);
М1 — маса відходів першого класу небезпеки, тонн (за рік);
М2 — маса відходів другого класу небезпеки, тонн (за рік);
М3 — маса відходів третього класу небезпеки, тонн (за рік);
М4 — маса відходів четвертого класу небезпеки, тонн (за рік).
Якщо показник загального утворення відходів складає від 50 до 1000 умовних одиниць то суб’єкти господарювання, зобов’язані щороку подавати декларацію про відходи.
Якщо діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000 суб’єкти господарювання повинні мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Увага! У наказі МОЗ «Про затвердження Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами» від 08.06.2015 № 325 медичні відходи розділяють за видами, а не за класами.
Чернівці-weekend для ТОПменеджерів медзакладів ➢ Дводенний семінар «Управління медзакладом в умовах конкуренції»➢ 20 балів БПР
HВ 1 Вибухонебезпечність: відходи, здатні до хімічної реакції з виділенням газу за такої температури, тиску та з такою швидкістю, що можуть завдати шкоди навколишньому природному середовищу, включаючи відходи піротехнічних виробів, вибухонебезпечні відходи органічних пероксидів та відходи вибухонебезпечних самореактивних речовин
HВ 2 Окисна здатність: відходи, які, виділяючи кисень, викликають або сприяють горінню інших матеріалів
НВ 3 Легкозаймистість:
легкозаймисті рідкі відходи: рідкі відходи, які мають температуру спалаху нижче 60°С або відпрацьовані газойль, дизельне пальне та світлі нафтопродукти з температурою спалаху від > 55°С до ≤ 75°С;
легкозаймисті пірофорні рідкі або тверді відходи: тверді або рідкі відходи, які навіть у невеликій кількості можуть спалахнути протягом 5 хвилин при взаємодії з повітрям;
легкозаймисті тверді відходи: тверді відходи, які легко займаються або можуть спричинити, або сприяти горінню через тертя;
легкозаймисті газоподібні відходи: газоподібні відходи, які є легкозаймистими у повітрі за температури 20°С та нормального атмосферного тиску 101,3 кПа;
відходи, що вступають у реакцію з водою: відходи, які при контакті з водою виділяють легкозаймисті гази у небезпечних обсягах;
інші легкозаймисті відходи: легкозаймисті аерозолі, відходи, що саморозігріваються, органічні пероксиди та самореактивні відходи
НВ 4 Подразнювальна здатність — подразнення шкіри чи пошкодження очей
HP 5 Вибіркова токсичність для окремих органів-мішеней (ВТОМ) /Токсичність при аспірації: відходи, які можуть виявляти вибіркову токсичність для окремих органів за одноразового або повторюваного впливу, або які можуть спричинити гострі токсичні ефекти внаслідок аспірації
HВ 6 Гостра токсичність: відходи, які можуть спричинити гострі токсичні ефекти після перорального надходження, потрапляння на шкіру або під час вдихання
НВ 7 Канцерогенність: відходи, які провокують онкологічні хвороби або збільшують вірогідність захворювання на такі хвороби
НВ 8 Корозивність: відходи, які при контакті можуть викликати роз’їдання шкіри
HВ 9 Інфекційність: відходи, які містять життєздатні мікроорганізми або їх токсини, які є або вважаються такими, що викликають захворювання у людей чи інших живих організмів
HВ 10 Токсичність для репродуктивної системи: відходи, які негативно впливають на статеву функцію та репродуктивність дорослих чоловіків і жінок, а також справляють токсичну дію на розвиток потомства
HP 11 Мутагенність: відходи, які можуть викликати мутацію, тобто постійні зміни в кількості або структурі генетичного матеріалу в клітині
HВ 12 Здатність виділяти гостротоксичний газ: відходи, які при контакті з водою або кислотою виділяють гостротоксичні гази
HВ 13 Сенсибілізуюча здатність: відходи, які містять одну або більше хімічних речовин, про які відомо, що вони спричиняють сенсибілізацію (алергічну реакцію) на шкірі або в дихальних шляхах
HВ 14 Екотоксичність: відходи, які становлять або можуть становити безпосередній або віддалений ризик для навколишнього природного середовища
HВ 15 Відходи, здатні виявляти небезпечні властивості, зазначені вище, але не класифіковані за такими властивостями.
